Для начальника кафедри вогневої підготовки факультету логістики полковника Петра Пістряка, важливо бути зразком як для своїх підлеглих, так і курсантів. Він очолює кафедру вогневої підготовки з 2014 року. За цей час у житті Петра Васильовича відбулося багато подій, але, попри все, він вважає, що начальник кафедри ніколи не буде сильний без заступника і всієї команди. Про бажання постійного вдосконалення, власне бачення сучасного наукового життя та високий рівень відповідальності, читайте у нашому щотижневому проєкті «Сила в науці», який цього разу приурочено ще й до Дня ракетних військ і артилерії.
Початок військової кар’єри – відкриті двері до успіху Петро Пістряк із озброєнням на «ти» з 1994 року. Саме з цього року він став курсантом Харківського військового університету. Протягом чотирьох років майбутній офіцер вивчав комплекси ближньої дії, у тому числі й стрілецьке озброєння мотопіхотних та мотострілецьких підрозділів. У 2005 році вступив на оперативний факультет Національної академії Національної гвардії України. У 2006 став випускником і отримав посаду викладача з інженерної підготовки кафедри тактики Академії, потім став викладачем кафедри тактико-спеціальної підготовки. У 2008 році Петро Васильович вступив до ад’юнктури, де навчався до 2011 року. |
Cучасне наукове життя – можливість для постійного розвитку Петро Пістряк зізнається, що вагому роль у його науковому становленні зайняли викладачі-наставники - полковник Юрій Бабков, полковник Владислав Обрядін, генерал-майор Олександр Морозов, полковник Олександр Біленко, полковник Тахір Сутюшев, полковник Ігор Бірюков, полковник Володимир Тробюк. «Моїм науковим керівником був Тахір Анварович Сутюшев. Серед почесних науковців Академії хочу окремо виокремити Івана Онуфрійовича Кириченка, Олександра Миколайовича Шмакова, адже ми всі, молоді науковці, брали з них приклад. Щодо наукових досліджень, раніше, коли був викладачем кафедри тактики, моєю сферою було «Службово-бойове застосування підрозділів сил охорони правопорядку». У 2015 році я став доцентом кафедри озброєння і стрільби, а в 2011 році захистив кандидатську дисертацію». |
«Начальник кафедри ніколи не буде сильний без заступника і всієї команди. Якщо вони будуть правильно проводити свою роботу, то і кафедра буде сильною. Тому, начальник не повинен працювати тільки одноосібно, а й делегувати свої повноваження представникам колективу. Ми так працюємо і доволі давно, тому мені з усім цим простіше. Сподіваюся, на кафедрі з’являться ще й жінки викладачі – це буде гарний приклад курсанткам для наслідування. Ще один напрочуд важливий момент щодо нашого колективу, від кожного з нас інколи залежить доля іншого. Скажімо, коли проводиться стрільба взводів чи відділень, розумію, що там стоїть керівник стрільби і від нього залежить чи все буде добре на цій ділянці. Таким чином, контролюючи, ми намагаємося перевіряти один одного». |
У роботі з курсантами та слухачами головне - розуміння
А от щодо роботи з курсантами та слухачами, то тут, на переконання Петра Пістряка, важливим компонентом є розуміння навчальних дисциплін та викладача.
![]() | ![]() | ![]() |
У 2014 році Петро Пістряк поїхав у зону АТО в якості командира розрахунку 23 мм зенітно-артилерійської установки ЗУ 23-2. У зону бойових дій з ним також убули викладачі кафедри тоді ще озброєння та стрільби. Незважаючи на ризик для життя, викладачі отримали невичерпний досвід, яким можуть ділитися із курсантами та слухачами. «Після ротації, одразу почали готувати спеціалістів розрахунків станкових-протитанкових гранатометів СПГ-9м, ЗУ 23-2, екіпажів БТР-4Є. Якщо виникала потреба в ремонті озброєння, ремонтували, а далі відправляли в зону АТО разом із розрахунками. Потім розпочалася підготовка корегувальників вогню, операторів протитанкових комплексів тощо. У зоні АТО проходив службу лише один раз, а далі займався підготовкою особового складу, який направлявся у зону бойових дій. Майже всі екіпажі новітніх бронетранспортерів, розрахунки різного роду комплексів, в тому числі й збройних сил України, проходили навчання на нашому тренажері БТР-4Є, протитанковому ракетному комплексі, переносному зенітному ракетному комплексі. У той період розумів, яка відповідальність лежить на мені, адже від правильної підготовки залежали людські життя». |